![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
...я так довго чогось чекала від тебе...і досі чекаю...
...і вірю в нас...як і тоді вірила...завжди вірила...
...але ти, мабуть, ні...більше не віриш...
...хм.., виходить мої почуття мають більшу силу...
...і вірю в нас...як і тоді вірила...завжди вірила...
...але ти, мабуть, ні...більше не віриш...
...хм.., виходить мої почуття мають більшу силу...
Що носить Богачевська, те й носить Аністон!)))
Але то ще не все...В мене завше все, як не в людей... Мала харчове отруєння після всіх тих роз"їздів, рожищенський шашлик моєму шлунку щось не вподобався. В мене завжди якось так із приколом=)))
я вже досить довго переживаю дуже важкий період, кризу власного Я...що я відчуваю, як мені воно, знають лише найближчі мені друзі...
та останнім часом чую у собі зміни...звикаю до своєї свободи, якої так давно не було...свободи внутрішньої, свободи від стереотипів, тупих зобов"язаностей, неприємного спілкування...буває важко, незвично, але моя гармонія вже починає з"являтися..
Вчора я отримала ще одну надзвичайну подругу..відверто побалакали, подуріли. І найкайфовіше у тому, що ми, 20-річні тьотки, стрибали по калюжах у центрі міста...мокрі ноги, емоції, тупі морди перехожих, усвідомлення, що вони на таке не здатні...кайф...повернулось моє божевільство і відхилення від норми...вміння бути собою..я скоро віднайду баланс між усіма своїми суперечливими сторонами!!!))
- Mood:
crazy - Music:Maroon 5
Хлопці, що б ви обрали: секс чи гру в футбол???
- Music:Frank Sinatra
Якася криза чи шо?
Всі на мене забили...рідній організації й побратимам стаю я нафіг треба...в кохання я так і не повірила...заміж мене так і не попросили - і Слава Богу...план жизні на 10 років вперед так і не склала..нічого толком не зняла...всі фільми так і непередивилась... на сєкс шота останнім часом не тяне...талію на 15 см не зменшила...сесія всю кров смокче...нові комплекси всьо прибувають... І как сь єтім жіть???
- Mood:
депресняк захандрив...
- Mood:
where is the answer?
Пелиха не стало...
Чому Бог завчасно забирає таких хороших людей як Пелих, який міг би ще стільки всього зробити для нашої країни? Таких як він, на жаль, у нас не багато...це велика втрата...
Чому Бог завчасно забирає таких хороших людей як Пелих, який міг би ще стільки всього зробити для нашої країни? Таких як він, на жаль, у нас не багато...це велика втрата...
До мене недавно прийшло в голову усвідомлення, що насправді нічого в світі не виникає та не зникає безслідно. Все навіть дрібне має свій уплив і вагу. Навіть будь-яке слово, сказане тобою на самотині, стає часткою світу та реальності. Нарешті до мене дійшло: Бог є слова.
Останнім часом у моїх розмовах дуже багато негативу, особливо в тих, що звернуті на мою адресу. "Я така, пересятака", "я не зможу", "все погано"... Але ж Бог є слова. Все сказане може хоч і частково, але матеріалізуватися. Особливо, коли вже ці фрази стають із часом програмуванням для власної психіки.
Тепер я твердо настановила собі, що змушена слідкувати за кожним словом, що я кажу. А відтак і думки змінять свій напрямок.
Останнім часом у моїх розмовах дуже багато негативу, особливо в тих, що звернуті на мою адресу. "Я така, пересятака", "я не зможу", "все погано"... Але ж Бог є слова. Все сказане може хоч і частково, але матеріалізуватися. Особливо, коли вже ці фрази стають із часом програмуванням для власної психіки.
Тепер я твердо настановила собі, що змушена слідкувати за кожним словом, що я кажу. А відтак і думки змінять свій напрямок.
4-5 квітня я перебувала разом із Національним Альянсом у Молдові, спостерігаючи за суспільно-політичною ситуацію під час виборів до парламенту. Ми побували у м. Бєльці та Кишиневі. Наша делегація зустрілися із представниками української діаспори, зокрема, членами Спілки українців Молдови "Заповіт" та Асоціації української молоді Молдови "Злагода". Щодо політичних сил, то поспілкувалися із молодіжками та членами таких опозиційних партій: Суспільно-політичний рух "Європейська дія", Ліберальна партія Молдови, альянс "Наша Молдова" та Ліберально-демократична партія Молдови.
От такі мої висновки з того, що я побачила:::
Рівень життя у Молдові значно нижчий, ніж в Україні. Народ бідний, неосвічений. Економіка не розвинена. Переважна більшість товарів імпортовані, навіть продукти харчування переважно українського та російського виробництва. Проїжджаючи через півкраїни, майже не помітила ніякої промисловості. У столиці практично немає руху, мало людей на вулицях, порівнюючи, наприклад, із Києвом. Близько 1 млн осіб працює закордоном. Майже у центрі Кишиневу стоять напіврозвалені будинки. І дороги ще гірші як у нас.
Населення багатонаціональне. Українців там проживає близько 13 %. Але більшість їх зрусифіковані. Ті, хто відносить себе до українців і пам"ятає трохи українську мову називають себе без жодного сорому "хохлами". Свідомості національної в них мало. Та й держава ні їхня, ні наша мало цим переймається.
Що ж до політичної ситуації, то 8 років при керівництві держави стояли комуністи. Які по-трохи узурповували владу, захопили майже весь інформаційний простір. Підняли відсотковий бар"єр для проходження у парламент до 6 % та заборонили політичні блоки партій. Окрім того, варто сказати, що Молдова - парламентська республіка, де президент обирається парламентом.
У країні діють багато прорумунських партій та організацій, які відстоюють ідею приєднання Молдови до Румунії. Серед деяких найвпливовіших демократичних сил, які підтримують євроінтеграцію країни, також фігурує ідея возз’єднання, що, на їх думку, буде можливим після вступу Молдови до ЄС, членом якого вже є Румунія. Дехто з них стверджує, що молдовської мови та нації не існує, а лише румунська, котра проживає у двох державах. А Молдова створилася штучно Радянським Союзом, і сьогоднішня комуністична влада продовжує таку політику. Інші кажуть, що все ж таки молдовани та румуни - різні нації, які розмовляють однією мовою. А Молдова у вигляді Молдовського князівства існувала багато століть тому, ще коли й про Румунію не згадувалось.
Коли ми спілкувалися із представниками політичних партій, то вони впевнені були, що комуністи застосують на виборах різного роду фальсифікації. Більшість із них були переконані, що навіть завдяки порушенням комуністи більше 35 % не наберуть. Тому, мабуть, після оголошення результатів виборів, за якими Комуністична партія набрала 50 %, і розпочались масові невдоволення.
Але комуністи мають все ж таки неабияку підтримку у населення, особливо в української та російської національних меншин. Багато їх бояться, що після приходу до влади демократів, Молдова дійсно возз"єднається з Румунією. Граючи на людських почуттях, Воронін і переклав усю відповідальність демонстрацій у Кишиневі саме на румунів.
Мабуть, поки що перемога все-таки буде за комуністами і опозиція максимум може домогтися лише перерахунки голосів, що не змінить суттєво результату голосування. Думаю, з часом ситуація стабілізується. Опозиція буде очікувати. В країні криза, яка далі все більше буде загострюватися, влада не зможе довго стримувати штучно ріст долара, як робила це останні місяці. І по-троху все більше населення буде дивитись у сторону "багатших сіл", особливо Румунію. Якщо цією ситуацією правильно скористається опозиція, то наступних виборів вони отримають набагато кращий результат, а то й здобудуть перемогу. От тільки, який результат тоді буде для України?..
- Music:Beatles
От і все.. відправила свою подругу назад до Греції. Зараз оце їде вона дорогою до Борисполя, а звідти літаком - на Афіни. Всього два тижні тішились одна одною. І знову довгі роки розлуки попереду. Прощаючись так пожартували, типу: "коли наступного разу приїдеш, може, хоч на Євро-2012?" Вона: "А я думала про це, бо коханий теж не пропустить таку подію. Приїду 100 %!" Я ще так, мабуть, ніколи не хотіла, щоб те Євро в нас таки відбулось:)
..Безсонна ніч...А завтра ж, точніше вже сьогодні, прокидатись о 7 ранку і бігти на навчання, доопрацьовувати практику і купа всього. А це все писалися конспекти і семінари під різні попсові фільми по телеку. Ще й дощ за вікном, а через це в моїх висках б"ють барабани. Та зараз зошити відкладені, телевізія забута і тільки старенький комп"ютер монотонно гуде під натискання клави. І сон десь зник. Тихо. Спокійно. Умиротворення якесь навіть оповило.
І що я роблю в цей момент, крім писанини тут? Хм... Розглядаю політичну карту світу, що висить у мене на стіні. У самому "серці" її, звичайно, Україна, хоча знаходиться значно вище центру паперового зображення, бо - в моєму серці. Та є в мене така трошки Наполеонівська мрія - побувати в кожній країні. Побачити, посмакувати, збагнути, відчути інші особливості культур, побутів, мов, ментальностей, традицій. Мабуть, неперевершене задоволення відчуватися Колумбом, Магелланом, да Гаморою, роблячи для себе великі географічні відкриття.
Свого часу мені вдалось "відкрити" лише Польщу. Правда, її історико-архітектурного спадку я й так і не збагнула, бо не була ні в Кракові, ні у Варшаві, ні Гданську. І взагалі їздила до сусіднього краю, бо батькам там доводилось працювати. Зате польський побут і базари:) мені відомі.
Наступного тижня мене чекає ще одна незбагненна мною країна - Молдова. І хоч буду спостерігати її більше через призму виборчого процесу, мабуть, без ознайомлення із культурними пам"ятками держави, це вже для мене ПОДІЯ:)..
Все! Сон гряде! Тре йти в ліжко, щоб не лишилось на моєму обличчі відтисків клавіатури=)))
І що я роблю в цей момент, крім писанини тут? Хм... Розглядаю політичну карту світу, що висить у мене на стіні. У самому "серці" її, звичайно, Україна, хоча знаходиться значно вище центру паперового зображення, бо - в моєму серці. Та є в мене така трошки Наполеонівська мрія - побувати в кожній країні. Побачити, посмакувати, збагнути, відчути інші особливості культур, побутів, мов, ментальностей, традицій. Мабуть, неперевершене задоволення відчуватися Колумбом, Магелланом, да Гаморою, роблячи для себе великі географічні відкриття.
Свого часу мені вдалось "відкрити" лише Польщу. Правда, її історико-архітектурного спадку я й так і не збагнула, бо не була ні в Кракові, ні у Варшаві, ні Гданську. І взагалі їздила до сусіднього краю, бо батькам там доводилось працювати. Зате польський побут і базари:) мені відомі.
Наступного тижня мене чекає ще одна незбагненна мною країна - Молдова. І хоч буду спостерігати її більше через призму виборчого процесу, мабуть, без ознайомлення із культурними пам"ятками держави, це вже для мене ПОДІЯ:)..
Все! Сон гряде! Тре йти в ліжко, щоб не лишилось на моєму обличчі відтисків клавіатури=)))
...День театру:) 
- Mood:
свято)))
Отож, у мене в універі зараз педагогічна практика. Навчаю діток 16-17 років всесвітньої історії. І знаєте, починаю розуміть усіх учітельок і учітелів. Важко буває. От мені попалась група, в якій один хлопчина і 29 непосидющих дівок, яким як про науку не втовкмачуй - ще "главноє вийти заміж" в головах. То мені й приходиться інколи надривати на них горлянку і читати моралі як істінна вчителька. Аж страшно з себе робиться, як дивлюсь у цій ролі на себе зі сторони. Ох... а завтра остання моя їм лекція і виховний захід. А патом оп"ять гризти граніт науки:(((
Лиш одне радує - приїзд до Луцька хоч і на 2 тижні моєї шкілької подруги, з котрою ми не бачились уже 4 роки!, бо вона тепер проживає у Греції. Вона приємна, розумна, успішна, енергійна... і ще купа позитиву. Лишилась для мене тією ж самою хорошою подругою, внутрішньо не змінилась. Вдячна, що вона у мене є. І попри різні недоліки у Греції, вона не хоче повертатись на Батьківщину, бо вже там звикла і там стає на ноги. А в нас у державі безлад у всіх розуміннях...
Зараз у мене триває період знайомства з творчістю Єміра Кустуріци. Вже передевилась майже всю його фільмографію. Я пізніше трошки більше про нього напишу. Але варто сказати, що багато його режисерських задумів важко збагнути, і з першого фільму його не зрозуміти. Він своєю колоритністю та індивідуальністю майстерно ламає усі стереотипи про кіно. Через свої майстерні трагікомедії вчить любити життя таким, яким воно є і вміння ставитись до себе інколи з іронією... Але про нього мова буде трошки пізніше)))
- Mood:
голова болить...
Сьогодні, хоча ні, вже вчора на нашому Форпості наслухалась лідера гурту "Тінь Сонця" Сергія Василюка з акустичною програмою "Сховане обличчя". 2 години суцільного музичного задоволення. Ось це дійсно відмінно проведений суботній вечір - у тісному колі, без зайвих подій, рухів, напоїв, максимальне споглядання усіма слуховими дотиками чудових ліричних балад під акустичну гітару та сильний вокал Сергія. І цей чоловік не навчався у музичній школі! З іншого боку - ну, і Слава Богу:) Я від задоволення майже у незмінній візуальній атмосфері наклацала аж 670 фоток!
"Будинок із піску і туману" (Вадим Перельман, США, 2003) - дебют вихідця з України приємно вразив. Тут і зіткнення культур, релігій, і помилки системи, заручниками якої можуть стати невинні люди, і головне - хибне уявлення людей про "дім", стосунки, важливі атрибути життя, плутанина між головним і другорядним у нім. Рекомендую!!!
"Пашендаль" (Пол Грос, Канада, 2008) - у всіх рецензіях і рекламах казали, що це такий масштабний фільм про одну з битв у Першій світовій, що там такі моменти військово соковиті і т. д. Чесно скажу, я ледве не заснула при перегляді: із майже двогодинної стрічки приблизно 20 хв - баталії, все інше - мелодрама для домогосподарок. Останні, мабуть, почнуть охати у момент, коли питають головного героя: "Чому ти повернувся на фронт?" Він: "Через любов... Через твою сестру!" Не витрачайте на це час!
"Герцогиня" (Сол Діпп, Франція - Великобританія - Італія, 2008) - кіно для феміністок, короче таких як я:) Після перегляду думаєш: "як же ж важко жилось колись жінкам, навіть герцогиням, а мужики як завше були і є козлами". Такі думки, звичайно, правда життя, але кіно таке собі. Хіба що Кіра Найтлі нарешті показала, що вміє грати, та й костюми, канєшна, оскароносні. Можна й подивитись для різноманітності.
"Час циган" (Емір Кустуріца, Великобританія - Італія - Югославія, 1989) - ось цим я була просто вражена. Кустуріца, звичайно, вміє ламати стереотипи і робити кіно своїм особливим колоритом. Дивіться обов"язково!
"Вікі. Крістіна. Барселона." (Вуді Аллен, США - Іспанія, 2008) - про неймовірно глибокий та непередбачуваний вир почуттів, людей, які по-різному реагують на різні ситуації та неординарні любовні комбінації... Насправді сподобалось. Гарне, глибоке, емоційно правдиве. Та головна родзинка стрічки - гра Панелопи Крус, за яку й отримала вона виправданий оскар. Просто захоплена нею після фільму. Справжня, неймовірна, скільки у ній емоцій, акторської характерності - і як їй вдається? Рекомендую!
- Music:Вакарчук - Sinatra - Бумбокс
Так що тре взувати кеди, натягувати на вуха навушники і гайда з новими ідеями і натхненням бігати вулицями, заклопотаною у справах)))
- Mood:
ля-ля-ля... - Music:Flyzzza
